Православний монах євангельському християнинові-баптисту радіти!

     З огляду на те, що книги із Твоєї приватної бібліотеки Ти мені вручив вже довший час потому, то відповідно дана епістолія із моїм на них резюме мала б з’явитись хронологічно набагато раніше. Проте ті випробовування, які Господь посилає у даний час на соборну апостольську Церкву, об’єктивно вплинули на той факт, що лишень зараз спромігся присвятити час цій моїй для Тебе заборгованості. Ти людина освічена і, звичайно, добре розбираєшся у сутності наших, так би мовити, суперечок із представниками самопроголошеного Київського патріархату. Вони претендують на наші храми, світсько-політичними методами намагаються зміцнити свої земні позиції і при цьому ображаються, що не тільки ми, а й увесь православний світ (й, почасти, католики) називають їх розкольниками. Колись і ви, баптисти, під час злету антихристиянської політики СРСР, були об’єднані із п’ятидесятниками (офіційно: християнами віри євангельської) у один союз. Але згодом, у 50-их, в часи потепління вони відкололись від вас – виник розкол і ніхто із обох сторін не спекулював на цьому із метою загарбати у опонентів молитовні будинки  та не робив із цього трагедії. Розкол – значить розкол; прийшов час і п’ятидесятники відійшли (будемо плекати надію – у вічність) і побудували свої будинки для зібрань. А нашим, ось, братам-розкольникам не йметься.

Подробнее...

 

У книжковій лавці Почаївської лаври нещодавно з’явилось нове, досить цікаве видання. Власне кажучи, це дві книги, які невід’ємно та логічно пов’язані між собою: Святе Євангеліє та Апостол. Новизна цього друку, здійсненого видавництвом самої лаври, полягає в тім, що тут читач Новий заповіт зможе прочитати двома мовами – церковнослов’янською та українською. Книга Святого Євангелія була видана раніше – у 2014 році, і налічує 432-і сторінки; Апостол побачив світ у нинішньому, 2015 році і має 524-и сторінки тексту. Паралельний текст Святого Письма надруковано вперше: ліворуч розташовані слов’янські рядки, а праворуч – ті самі вірші українською. Користь такого видання подвійна. Насамперед, читач, котрий не знає богослужбової церковнослов’янської мови, матиме змогу розпочати її вивчення, порівнюючи із українським текстом. А додатково – ті християни, котрі володіють церковнослов’янською, зможуть порівняти влучність українського перекладу.

Подробнее...

 

Публікація: Назаров І.В. Світоглядні основи деяких парадигмальних засад класичної політичної економії // Парадигмальні зрушення в економічній теорії ХХІ ст.: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2015.  - Т. 1. - С.108-111.

 Твердження будь-якої науки, і економічна теорія не виключення, є завжди дедуктивними умовиводами з обмеженого кола апріорних положень, які не мають обґрунтування в межах самої науки та сприймаються на віру. Оскільки ж економічна теорія – напрямок соціального знання, в центрі якого знаходиться людина та принципи її суспільної організації, постулати економічної науки формуються у більш широкому, ніж сфера економіки світоглядному та загальнокультурному контекстах.

На нашу думку, існують два базових постулати, що формують «жорстке ядро» класичної політичної економії – антропологічний (концепт «економічної людини») та соціологічний (вчення про природний порядок речей). В основі обох цих апріорних положень лежав грандіозний світоглядний «зсув», що розвивався в європейській культурі з часів Ренесансу, суть якого полягала в розмиванні християнських уявлень про всесвіт як царину Божого Промислу та людину як образ Божий в ньому.

Подробнее...

 

pokrovЕдино есть на потребу, - говорит Господь наш Иисус Христос, обращаясь к Марфе, которая много усилий прилагала к тому, чтобы сделать наилучшее для Господа, послужить Ему. И поэтому делала в своем доме все, чтобы принять Его, выразить Ему свою любовь, чтобы Ему было приятно в ее доме. Она старалась, все делала для этого. И более того, увидев свою сестру Марию у ног Иисуса, которая Его слушала, говорит Господу: я тружусь, забочусь, чтобы ее принять, а она мне не помогает. Скажи, чтобы она мне помогла, чтобы я могла еще лучше выразить свою любовь, все сделать наилучшим образом. И Господь ее успокаивает, говоря, что она печется о многом, и это, конечно, важно для человека. Но одно есть на потребу, - то, что избрала Мария: слушать слова Христа Господа.

Господь обращает ее и наше внимание на то, как мы должны упорядочивать свою жизнь. Так, как нам хочется, так, как нам кажется лучшим, или же научиться от Господа, от Евангелия, от Его Слова, как жить, как свою жизнь устраивать по Евангелию.

Господь обращает ее и наше внимание на то, как мы должны упорядочивать свою жизнь. Так, как нам хочется, так, как нам кажется лучшим, или же научиться от Господа, от Евангелия, от Его Слова, как жить, как свою жизнь устраивать по Евангелию.

И здесь как раз выражается человеческое и божественное. По-человечески Марфа старалась от сердца, наилучшим образом послужить, но, оказывается, все это без изменения сердца, без следования Слову Божию, является ничтожным, потому что одно на потребу – слушать Слово Божие и следовать ему. Потому что бывает, что человек многое хочет сделать от сердца, но, не зная, как свою жизнь сделать духовной, во многом ошибается. И наоборот, если человек хочет сделать много доброго, но прежде всего слушает, что Слово Божие ему говорит, то насколько он успешнее, насколько он больше может сделать в своей жизни!

Господь этим призывом – едино есть на потребу, - нам напоминает: всякое наше усердие, всякое желание делать доброе дело должно начинаться со Слова Божьего, с этой лучшей, благой части, которую избрала Мария.

Подробнее...

 

Доклад прочитан на международной конференции КРФО «Церковь и секуляризм: христианизация и секуляризм (к 1700-летию Миланского эдикта)», проходившей 22-23 сентября 2013 года в Киеве

Церковь является даром Божиим. Она не результат наших человеческих усилий, а наша Alma mater, наша млекопитательница. Она преподает нам Христа. Богословие необходимо для того, чтобы сделать Церковь – то есть Церковь как опыт и как Традицию – значимой для нас. Богословие должно быть экклесиологичным, оно не может быть самоцелью, неким увлечением для интеллектуалов.

Церковь, по словам св. Иринея, "насаждена как рай в этом мире"(Adv. Haer. V, 20, 2), но мир этот падший. Более того, зачастую Церкви приходилось, да и сейчас приходится, существовать в обществе нехристианском или даже враждебном по отношению к христианству; или в обществе, если не враждебно настроенном к Церкви и христианству, то полностью секуляризированном. В секулярных обществах возникают вопросы, на которые Церковь должна давать ответы, если она хочет сохранять свою актуальность и обращаться к современному человеку. По сути, это даже не Церкви важно быть "значимой" для того чтобы выжить, потому что Христос пообещал быть с Ней до скончания века и "врата ада не одолеют Ее". Скорее, именно ради мира Церковь должна быть значимой, потому что Христос пришел спасти "этот мир". В этом задача богословия.

Подробнее...